поневільний

ПОНЕВІ́ЛЬНИЙ, а, е, діал. Підневільний.

Там на горі церковця стояла, там дівчина поневільний шлюб брала (Сл. Гр.);

// Незалежний від власної волі; мимовільний.

Я все розповіла панові Славкові, й нехай він тут засвідчить, чи мій поневільний поступок кидає зле світло на мій характер (Март., Тв., 1954, 448).

Значення в інших словниках

1. поневільний — поневі́льний прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. поневільний — -а, -е, діал. Підневільний. || Незалежний від власної волі; мимовільний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поневільний — ПОНЕВІ́ЛЬНИЙ, а, е, діал. Підневільний. Там на горі церковця стояла, там дівчина поневільний шлюб брала (Сл. Б. Грінченка); // Незалежний від власної волі; мимовільний.  Словник української мови у 20 томах
4. поневільний — МИМОВІ́ЛЬНИЙ (який трапляється або виявляється випадково, ненароком), НЕВІ́ЛЬНИЙ, ПОНЕВІ́ЛЬНИЙ діал., НЕДОБРОХІ́ТНИЙ діал. Марійка з мимовільним смутком ловила відголоски луни (О. Донченко); Замовк, нарешті, той, що сміявся.  Словник синонімів української мови
5. поневільний — Поневільний, -а, -е Насильственный, принудительный. Там на горі церковця стояла, там дівчина поневільний шлюб брала. Гол. І. 203.  Словник української мови Грінченка