понищений
ПОНИ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пони́щити.
Він ще трохи почекав і бігцем кинувся до хижі. Не було там нікого і нічого. Все потрощене, понищене (Загреб., Диво, 1968, 49);
Ті взірці [для красного писання] дуже вже дітворою понищені, поплямлені чорнилом (У. Кравч., Вибр., 1958, 315);
// пони́щено, безос. присудк. сл.
Пташку двічі обдурено — один раз, коли в неї яйце вкрадено і чуже підкинуто, а другий раз, коли її дітей понищено (Хижняк, Невгамовна, 1961, 265);
В країнах звірячого фашизму права людини потоптано, понищено (Тич., III, 1957, 54).
Словник української мови (СУМ-11)