Словник української мови в 11 томах

поночі

ПО́НОЧІ, присл.

1. Темно.

Увійшла я в ту гущавину, а там поночі, як уночі (Н.-Лев., III, 1956, 266);

На селі де-не-де світиться по хатах, де поночі, собачня гвалтує (Головко, II, 1957, 326);

*Образно. А в голові — як зав’язано, поночі; нічого мужик не знає, не відає, що діється на світі, як запобігти лихові, як заслужити кращу долю… (Коцюб., І, 1955, 22).

2. В темноті.

Налапала [Оксана] поночі засув (Кв.-Осн., II, 1956, 453);

— Що ніч — дарма: дорога проста, не зіб’юся й поночі (Головко, II, 1957, 425).

До по́ночі — до темноти.

Христина скинула оком покоси, побачила, що їй до поночі вистачить роботи, й завзято почала горнути висохле, аж крихке сіно (Стельмах, І, 1962, 554).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. поночі — по́ночі прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. поночі — пр., (як) темно; (де) у темряві, потемки, потемну; (коли) затемна.  Словник синонімів Караванського
  3. поночі — Потемки, потемно (рідк.), потемну, потемці, притемком Фразеологічні синоніми: у потемках; у темряві (темноті)  Словник синонімів Вусика
  4. поночі — присл. 1》 Темно. 2》 В темноті. До поночі — до темноти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поночі — ПО́НОЧІ, присл. 1. Темно. Увійшла я в ту гущавину, а там поночі, як уночі (І. Нечуй-Левицький); На селі де-не-де світиться по хатах, де поночі, собачня ґвалтує (А. Головко); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
  6. поночі — ПО́НОЧІ (у темноті), ПО́ТЕМКИ розм., ПРИ́ТЕМКОМ розм., ПО́ТЕМНУ розм. Він попер у ніч.. до тої осоружної майстерні (чи вона хоч відчинена поночі..?) (О. Забужко); Гаїнка потемки познаходила в хаті вечерю, винесла, і вони сіли вечеряти на призьбі (Б.  Словник синонімів української мови
  7. поночі — По́ночі, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. поночі — По́ночі нар. 1) Впотьмахъ. Святий та божий! свічки поїв, а поночі сидить. Ном. № 176. Поночі ходиш, що вже ся темніє. Чуб. V. 69. 2) Темно. Та й поночі! Не вздриш нічогісінько, хоч око виколи. Кобел. у. На вечір сонце повернуло, поночі йти, — буду коло вас ночувать. Рудч. Ск. І. 211.  Словник української мови Грінченка