поночі
ПО́НОЧІ (у темноті), ПО́ТЕМКИ розм., ПРИ́ТЕМКОМ розм., ПО́ТЕМНУ розм. Він попер у ніч.. до тої осоружної майстерні (чи вона хоч відчинена поночі..?) (О. Забужко); Гаїнка потемки познаходила в хаті вечерю, винесла, і вони сіли вечеряти на призьбі (Б. Грінченко); Напав на його притемком та добре попобив, — так не вгадав, хто й бив (Б. Грінченко); Іншим би разом вона побоялася йти отак потемну, а тут і не подумала — вийшла, й пішла, і йде (П. Дорошко).
Словник синонімів української мови