понтонний

ПОНТО́ННИЙ, а, е. Прикм. до понто́н.

Силантьєв і підстаркуватий вахтовий з понтонної команди рефулера, обережно посуваючи вперед то одну, то другу ногу, почали спускатися (Донч., II, 1956, 80);

Дніпро котив важкі сірі хвилі, понтонний міст піднімався й опускався під ногами (Ю. Янов., І, 1954, 301);

— Ви маєте понтонні засоби? (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 88).

Значення в інших словниках

1. понтонний — понто́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. понтонний — -а, -е. Прикм. до понтон.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понтонний — ПОНТО́ННИЙ, а, е. Прикм. до понто́н. Силантьєв і підстаркуватий вахтовий з понтонної команди рефулера, обережно посуваючи вперед то одну, то другу ногу, почали спускатися (О.  Словник української мови у 20 томах
4. понтонний — понто́нний той, що належить до понтона; п. міст – наплавний міст, плавучими опорами якого є понтони; ¤ п. парк – а) сукупність понтонного майна, що належить даній армії або військовому з’єднанню; б) спеціальна військова частина, яка влаштовує переправу через ріки, наводить П. мости тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. понтонний — Понто́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)