понтонер
ПОНТОНЕ́Р, а, ч. Військовослужбовець інженерних частин військ, що обслуговує понтонні парки, лаштує понтони.
Він мовчки робив своє діло і слухав, як поруч з ним гнівався, кричав на понтонерів майор, що керував переправою (Коп., Навколо полум’я, 1961, 198);
Танкісти, не чекаючи понтонерів, швидко відшукали броди з кам’янистим грунтом і перебрались на протилежний берег (Рад. Укр., 9.V 1967, 2).
Словник української мови (СУМ-11)