поодаль
ПОО́ДАЛЬ, присл. На деякій відстані від кого-, чого-небудь; осторонь від когось, чогось.
З дзвіниці виходять дівчата..; за дівчатами поодаль ідуть пишаючись парубки (Кроп., II, 1958, 7);
— Бережись, дядьку, чого став? — крикнув чийсь різкий голос. Никанор одсахнувся і став поодаль (Мик., II, 1957, 95);
Випрану сорочку [нейлонову] краще сушити на плічках, поодаль від джерела тепла (Веч. Київ, 2.III 1966, 4).
Словник української мови (СУМ-11)