попивати

ПОПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. перех. Пити що-небудь потроху, не поспішаючи.

— Бач, де вони примостилися! Зібрались утрьох земляки собі та й… чайок попивають (Мирний, III, 1954, 270);

В корчмі сидів самотній Янко і попивав винце (Козл., Ю. Крук, 1950,140).

2. перех. Пити що-небудь час від часу.

— Куркулі .. пасіки порозводили, чай з медочком попивають… (Тют., Вир, 1964, 31);

— Бачила я його серед німців.. Їздив з ними, горілочку попивав (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 143).

3. неперех. Пити алкогольні напої, випивати час від часу.

Він не кається, попиває (Барв., Опов.., 1902, 283);

— Може, в пеклі інше діло, В нас сього немає: Жінка гризе душу.., Мужик попиває! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 75).

Значення в інших словниках

1. попивати — попива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попивати — див. ПИТИ; ев. частуватися.  Словник синонімів Караванського
3. попивати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. Пити що-небудь потроху, не поспішаючи. 2》 перех. Пити що-небудь час від часу. 3》 неперех. Пити алкогольні напої, випивати час від часу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. попивати — ПОПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. що. Пити що-небудь потроху, не поспішаючи. – Бач, де вони примостилися! Зібрались утрьох земляки собі та й... чайок попивають (Панас Мирний); В корчмі сидів самотній Янко і попивав винце (П. Козланюк). 2. що.  Словник української мови у 20 томах
5. попивати — ВИПИВА́ТИ (пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її), ВИХИЛЯ́ТИ розм., ВИСУ́ШУВАТИ розм., ОСУША́ТИ, ОСУ́ШУВАТИ розм., ВИЦІ́ДЖУВАТИ розм., ПРОПУСКА́ТИ розм., ПЕРЕПУСКА́ТИ розм., НАПИВА́ТИ розм.; ПЕРЕХИЛЯ́ТИ розм., РОЗПИВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. попивати — Попива́ти, -ва́ю, -єш гл. Попивать, пить. Напитку дорогого не попиває. АД. II. 6. Чорний ворон залітає, тую кровцю попиває. АД. І. 85.  Словник української мови Грінченка