попивати
ПОПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. що. Пити що-небудь потроху, не поспішаючи.
– Бач, де вони примостилися! Зібрались утрьох земляки собі та й... чайок попивають (Панас Мирний);
В корчмі сидів самотній Янко і попивав винце (П. Козланюк).
2. що. Пити що-небудь час від часу.
– Куркулі .. пасіки порозводили, чай з медочком попивають... (Григорій Тютюнник);
– Бачила я його серед німців .. Їздив з ними, горілочку попивав (Ю. Бедзик).
3. Пити алкогольні напої, випивати час від часу.
Він не кається, попиває (Ганна Барвінок);
– Може, в пеклі інше діло, В нас сього немає: Жінка гризе душу.., Мужик попиває! (П. Гулак-Артемовський).
(1) Чайо́к попива́ти – проводити час за питтям чаю; чаювати.
– Бач, де вони примостилися! Зібрались утрьох земляки собі та й... чайок попивають (Панас Мирний);
Дмитро застав його [Онисименка] на старій веранді [..], де Онисименко читав собі газети, попиваючи холодний чайок (М. Грушевський).
Словник української мови (СУМ-20)