поплямкати
ПОПЛЯ́МКАТИ, аю, аєш, док. Плямкнути кілька разів; плямкати якийсь час.
Узяв він пляшку, налив чарку, вилив у рот, кутуляв, кутуляв, розводивши якось чудно очима, ковтнув, поплямкав (Мирний, І, 1949, 245);
Туманов, що сидів над розпочатою банкою консервів, якось насторожено поплямкав губами. Солодкий присмак заставив його упустити консерви (Панч, І, 1956, 125).
Словник української мови (СУМ-11)