поплямлений
ПОПЛЯ́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поплями́ти.
Ті взірці [для красного писання] дуже вже дітворою понищені, поплямлені чорнилом (У. Кравч., Вибр., 1958, 315);
Герман, весь поплямлений кров’ю, разом з кількома іншими молодими людьми взяли Мендля на плечі і понесли (Фр., VIII, 1952, 383).
Словник української мови (СУМ-11)