попокричати

ПОПОКРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм. Кричати багато разів, тривалий час.

[Трохим:] А вона [вчителька] другий раз і голосу не зведе… [Іван:] Авжеж, як попокричиш на тебе, то з голосу спадеш! (Григ., Вибр., 1959, 470);

— Що вже попокричав, що попостогнав уві сні, так бодай і не згадувати… (Вишня, І, 1956, 77).

Значення в інших словниках

1. попокричати — попокрича́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. попокричати — -чу, -чиш, док., розм. Кричати багато разів, тривалий час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попокричати — ПОПОКРИЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм. Кричати багато разів, тривалий час. [Трохим:] А вона [вчителька] другий раз і голосу не зведе... [Іван:] Авжеж, як попокричиш на тебе, то з голосу спадеш!...  Словник української мови у 20 томах