попокрутити
ПОПОКРУТИ́ТИ, учу́, у́тиш, док., розм. Крутити багато разів, тривалий час.
— Вилізу на клуню — і то голова крутиться. А як підтягнуть під самі хмари та попокрутять мертвими петлями? Що тоді з мене буде? (Тют., Вир, 1964, 344).
◊ Попокрути́ти но́сом — не погоджуватися на що-небудь, відмовлятися, упиратися якийсь час.
Попокрутив [Андрій] носом днів зо два: а далі — що то вже сталось йому — слухаю: ляпа ціпом (Тесл., З книги життя, 1949, 19).
Словник української мови (СУМ-11)