поправлення
ПОПРА́ВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. попра́вити і стан за знач. попра́витися 4.
Для поправлення свого здоров’ я поїхав [Андрій] до одного свого товариша в гори і там пізнав сестру його, Ганю (Фр., І, 1955, 293).
Словник української мови (СУМ-11)