поприбираний

ПОПРИБИ́РАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до поприбира́ти;

// поприби́рано, безос. присудк. сл.

В хаті було поприбирано, все стояло на своїм місці (Коцюб., І, 1955, 32);

Чимало будинків одбудовано, руїни поприбирано, і на їх місцях посаджено квіти (Рад. Укр., 7.IX 1950, 2).

2. у знач. прикм. Який прибрався у що-небудь (про багатьох).

— Зверху ви [пани] поприбирані багатими і блискучими шатами, пишаєтесь своєю красою і славою, а внутрі ви гнилі трупи, скрині, повні сопуху, і злих учинків, і людської кривди (Фр., IV, 1950, 138);

Їх зустрічають жінки, старі, діти. І теж поприбирані: у картатих плахтах, дівчата в вінках (Головко, II, 1957, 273);

*Образно. Величезні, дорогі мої гори Карпати зі своїми біло поприбираними лісами блистіли сріблясто проти сонця (Коб., І, 1956, 220).

Значення в інших словниках

1. поприбираний — поприби́раний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. поприбираний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до поприбирати. || поприбирано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який прибрався у що-небудь (про багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поприбираний — ПОПРИБИ́РАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до поприбира́ти; // поприби́рано, безос. пред. В хаті було поприбирано, все стояло на своїм місці (М. Коцюбинський); Чимало будинків одбудовано, руїни поприбирано, і на їх місцях посаджено квіти (з газ.). 2. у знач.  Словник української мови у 20 томах
4. поприбираний — Поприби́раний, -на, -не; звич. мн.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)