попуканий
ПОПУ́КАНИЙ, а, е, діал. Який попукав (у багатьох місцях, також про все або багато чогось).
Скала з сеї сторони була, правда, стрімка, але і сильно попукана і нерівна (Фр., VIII, 1952, 226);
Текуча живиця з попуканої кори дерев твердла.. й наповнювала його [повітря] своїм запахом (Коб., І, 1956, 450).
Словник української мови (СУМ-11)