попущений

ПОПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попусти́ти 1, 4-9.

Відчувши попущений повід, Мишастий увійшов передніми ногами по коліна у воду й почав пити, задоволено одфоркуючись (Юхвід, Оля, 1959, 17);

Волосся [у Марції] зачесане з мистецькою простотою, розділене проділем і попущене так, що покриває більшу частину лоба і спадає хвилястими кучерями од скронів [скроней] на груди (Л. Укр., III, 1952, 176);

Сонце стояло посеред неба, нестерпно пекло, гарбузове листя пообвисало, стало зовні схоже на попущені кажанові крила (Вирган, В розп. літа, 1959, 254).

Значення в інших словниках

1. попущений — попу́щений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. попущений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до попустити 1), 4-9). || попущено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попущений — ПОПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до попусти́ти 1, 4–9. Відчувши попущений повід, Мишастий увійшов передніми ногами по коліна у воду й почав пити, задоволено одфоркуючись (Л.  Словник української мови у 20 томах