попущений
ПОПУ́ЩЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до попусти́ти 1, 4–9.
Відчувши попущений повід, Мишастий увійшов передніми ногами по коліна у воду й почав пити, задоволено одфоркуючись (Л. Юхвід);
Волосся [у Марції] зачесане з мистецькою простотою, розділене проділем і попущене так, що покриває більшу частину лоба і спадає хвилястими кучерями од скронів [скроней] на груди (Леся Українка);
Сонце стояло посеред неба, нестерпно пекло, гарбузове листя пообвисало, стало зовні схоже на попущені кажанові крила (І. Вирган).
Словник української мови (СУМ-20)