попущений

попу́щений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до попустити 1), 4-9).

|| попущено, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. попущений — попу́щений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. попущений — ПОПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до попусти́ти 1, 4–9. Відчувши попущений повід, Мишастий увійшов передніми ногами по коліна у воду й почав пити, задоволено одфоркуючись (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. попущений — ПОПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до попусти́ти 1, 4-9. Відчувши попущений повід, Мишастий увійшов передніми ногами по коліна у воду й почав пити, задоволено одфоркуючись (Юхвід, Оля, 1959, 17); Волосся [у Марції] зачесане з мистецькою простотою...  Словник української мови в 11 томах