поранковий

ПОРАНКО́ВИЙ, а, е, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий.

Він знав, що се встає поранковий вітер, який швидко розіб’є до решти густу мряку, що нависла над горою (Фр., III, 1950, 85);

У снах жінці поскрипують нові кленові двері, на ясних, як сльоза, вікнах сяє поранкове сонце (Стельмах, І, 1962, 221);

У світлі поранковому над ним [джерелом] Стара верба схилялася уклінно (Перв., І, 1958, 212).

Значення в інших словниках

1. поранковий — поранко́вий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. поранковий — -а, -е, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поранковий — ПОРАНКО́ВИЙ, а, е, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий. Він знав, що се встає поранковий вітер, який швидко розіб'є до решти густу мряку, що нависла над горою (І.  Словник української мови у 20 томах
4. поранковий — РАНКО́ВИЙ (який буває вранці, властивий ранкові), РА́НІШНІЙ, ВРА́НІШНІЙ (УРА́НІШНІЙ), ПОРА́НІШНІЙ розм., ПОРАНКО́ВИЙ розм., ПОРА́ННІЙ розм.  Словник синонімів української мови