поранка

ПО́РАНКА, и, ж., розм. Те саме, що по́рання.

— Не дасть і поспати дітям з дороги, — гнівно шепотіла Уляна, починаючи свою поранку біля печі (Тют., Вир, 1964, 223).

Значення в інших словниках

1. поранка — по́ранка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поранка — -и, ж., розм. Те саме, що порання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поранка — ПО́РАНКА, и, ж., розм. Те саме, що по́рання. – Не дасть і поспати дітям з дороги, – гнівно шепотіла Уляна, починаючи свою поранку біля печі (Григорій Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах
4. поранка — По́ранка, -ки ж. = поранина.  Словник української мови Грінченка