поранковий

РАНКО́ВИЙ (який буває вранці, властивий ранкові), РА́НІШНІЙ, ВРА́НІШНІЙ (УРА́НІШНІЙ), ПОРА́НІШНІЙ розм., ПОРАНКО́ВИЙ розм., ПОРА́ННІЙ розм. Кожна пташка, освіжена ранковою прохолодою, заливається, розлягаючись на всякі голоси (Панас Мирний); Над засніженою кригою пломеніло ранішнє небо (М. Трублаїні); Тимко щулився від вранішньої прохолоди (Григорій Тютюнник); Смужечка бліда Поранішнього світла, як вода, Струмує крізь малесеньке при стелі Віконце з ґратами (М. Рильський); Порепані чоботи й порепані ноги обтрушували ще сіру неблискучу росу, приминали поранкові тіні (М. Стельмах); Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. поранковий — поранко́вий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. поранковий — -а, -е, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поранковий — ПОРАНКО́ВИЙ, а, е, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий. Він знав, що се встає поранковий вітер, який швидко розіб'є до решти густу мряку, що нависла над горою (І.  Словник української мови у 20 томах
4. поранковий — ПОРАНКО́ВИЙ, а, е, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий. Він знав, що се встає поранковий вітер, який швидко розіб’є до решти густу мряку, що нависла над горою (Фр.  Словник української мови в 11 томах