порипіти

ПОРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. порипля́ть; док.

1. Рипіти якийсь час.

Обидва [Шестірний і офіцер] знялися; порипіли чобітьми — і вийшли (Мирний, І, 1954, 355);

Северин покрутився перед дзеркалом, поцмокав язиком, посвистів, порипів чобітьми, узяв гвинтівку на плече (Тют., Вир, 1964, 422).

2. розм. Піти, поїхати кудись, супроводжуючи свій рух рипінням.

— Айда за ней [нею]!.. — І два.. москалики.. збили на потилицю кашкетики й підтюпцем порипіли в темряву за санками (Вас., І, 1959, 343).

Значення в інших словниках

1. порипіти — порипі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. порипіти — -плю, -пиш; мн. пориплять; док. 1》 Рипіти якийсь час. 2》 розм. Піти, поїхати кудись, супроводжуючи свій рух рипінням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порипіти — ПОРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. порипля́ть; док. 1. Рипіти якийсь час. Обидва [Шестірний і офіцер] знялися; порипіли чобітьми – і вийшли (Панас Мирний); Северин покрутився перед дзеркалом, поцмокав язиком, посвистів, порипів чобітьми...  Словник української мови у 20 томах
4. порипіти — Порипі́ти, -плю́, -пи́ш гл. Поскрипѣть.  Словник української мови Грінченка