Словник української мови в 11 томах

породжувати

ПОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док.

1. тільки док., перех. і без додатка. Дати життя дитині, народити немовля (про жінку).

Породила мати сина В зеленій діброві, Дала йому карі очі І чорнії брови (Шевч., І, 1963, 226);

— Не та мати, що на світ породила, а та мати, що вигодувала… (Л. Янов., І, 1959, 347);

Одна мати породила Степана й Василя Чижмарів, обом дала вона здоров’я, незвичайну вроду, та не дала їм однакової вдачі (Скл., Карпати, II, 1954, 195);

// рідко. Стати батьком (про чоловіка).

— Стій і не ворушись, — промовив Тарас. — Я тебе породив, я тебе і вб’ю! — І Тарас, відступивши назад на два кроки, зняв рушницю (Довж., І, 1958, 264).

◊ Як (у чо́му) ма́ти [на світ] породи́ла — те саме, що Як ма́ти народи́ла (роди́ла) ( див. мати¹).

Перед людьми явився Плачинда в чому на світ мати породила… (Стельмах, І, 1962, 57).

2. перех., перен. Давати початок чому-небудь, створювати щось; бути причиною виникнення, появи чого-небудь.

Соціалізм розв’язав велику соціальну проблему — ліквідував експлуататорські класи і причини, що породжують експлуатацію людини людиною (Програма КПРС, 1961, 13);

[Надія:] В житті і так багато всяких неприємностей. Нащо про них згадувати?.. Це дуже шкодить здоров’ю і породжує гіпертонію… (Корн., II, 1955, 286);

// Створювати передумови для виникнення, появи кого-, чого-небудь.

Чесна праця героїв породжує (Укр.. присл.., 1955, 346);

— Люби трудовий народ, який тебе породив, борися за його щастя, бо в щасті всього народу знайдеш ти і своє власне щастя (Шиян, Іван —мужицький син, 1959, 6);

// Пробуджувати, виклика́ти в кому-небудь якісь почуття, думки і т. ін.

Чиєсь горе ставало і його горем, породжувало обурення і гнів (Стельмах, І, 1962, 351);

Покинувши витирати руки, він [лікар] схопив капелюха і вибіг з кімнати.. Поведінка лікаря породила в Олені недобрі підозріння (Вільде, Сестри.., 1958, 94).

3. тільки док., перех. і неперех., розм. Дати врожай.

Як вірить переказам людським, Вперше у Фрігії хліб колосистий земля породила (Зеров, Вибр., 1966, 176).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. породжувати — поро́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. породжувати — див. починати  Словник синонімів Вусика
  3. породжувати — -ую, -уєш, недок., породити, -роджу, -родиш, док. 1》 тільки док., перех. і без додатка. || рідко. Стати батьком (про чоловіка). 2》 перех., перен. Давати початок чому-небудь, створювати щось; бути причиною виникнення, появи чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. породжувати — ПОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док. 1. тільки док., кого і без дод. Дати життя дитині, народити немовля (про жінку). Породила мати сина В зеленій діброві, Дала йому карі очі І чорнії брови (Т.  Словник української мови у 20 томах
  5. породжувати — ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ...  Словник синонімів української мови