породжувати
ПОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док.
1. тільки док., перех. і без додатка. Дати життя дитині, народити немовля (про жінку).
Породила мати сина В зеленій діброві, Дала йому карі очі І чорнії брови (Шевч., І, 1963, 226);
— Не та мати, що на світ породила, а та мати, що вигодувала… (Л. Янов., І, 1959, 347);
Одна мати породила Степана й Василя Чижмарів, обом дала вона здоров’я, незвичайну вроду, та не дала їм однакової вдачі (Скл., Карпати, II, 1954, 195);
// рідко. Стати батьком (про чоловіка).
— Стій і не ворушись, — промовив Тарас. — Я тебе породив, я тебе і вб’ю! — І Тарас, відступивши назад на два кроки, зняв рушницю (Довж., І, 1958, 264).
◊ Як (у чо́му) ма́ти [на світ] породи́ла — те саме, що Як ма́ти народи́ла (роди́ла) ( див. мати¹).
Перед людьми явився Плачинда в чому на світ мати породила… (Стельмах, І, 1962, 57).
2. перех., перен. Давати початок чому-небудь, створювати щось; бути причиною виникнення, появи чого-небудь.
Соціалізм розв’язав велику соціальну проблему — ліквідував експлуататорські класи і причини, що породжують експлуатацію людини людиною (Програма КПРС, 1961, 13);
[Надія:] В житті і так багато всяких неприємностей. Нащо про них згадувати?.. Це дуже шкодить здоров’ю і породжує гіпертонію… (Корн., II, 1955, 286);
// Створювати передумови для виникнення, появи кого-, чого-небудь.
Чесна праця героїв породжує (Укр.. присл.., 1955, 346);
— Люби трудовий народ, який тебе породив, борися за його щастя, бо в щасті всього народу знайдеш ти і своє власне щастя (Шиян, Іван —мужицький син, 1959, 6);
// Пробуджувати, виклика́ти в кому-небудь якісь почуття, думки і т. ін.
Чиєсь горе ставало і його горем, породжувало обурення і гнів (Стельмах, І, 1962, 351);
Покинувши витирати руки, він [лікар] схопив капелюха і вибіг з кімнати.. Поведінка лікаря породила в Олені недобрі підозріння (Вільде, Сестри.., 1958, 94).
3. тільки док., перех. і неперех., розм. Дати врожай.
Як вірить переказам людським, Вперше у Фрігії хліб колосистий земля породила (Зеров, Вибр., 1966, 176).
Значення в інших словниках
- породжувати — поро́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- породжувати — див. починати Словник синонімів Вусика
- породжувати — -ую, -уєш, недок., породити, -роджу, -родиш, док. 1》 тільки док., перех. і без додатка. || рідко. Стати батьком (про чоловіка). 2》 перех., перен. Давати початок чому-небудь, створювати щось; бути причиною виникнення, появи чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- породжувати — ПОРО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док. 1. тільки док., кого і без дод. Дати життя дитині, народити немовля (про жінку). Породила мати сина В зеленій діброві, Дала йому карі очі І чорнії брови (Т. Словник української мови у 20 томах
- породжувати — ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ... Словник синонімів української мови