порубіжний
ПОРУБІ́ЖНИЙ, а, е. Прикордонний.
Російський уряд створював в порубіжних з Україною містах спеціальні двори для приїжджих українських купців і торгових людей (Іст. УРСР, І, 1953, 216);
На заході червенська земля доходила до польських рубежів або сягала до р. Вепр, можливо, навіть, до р. Пор, бо тут саме в той час зростає значний порубіжний град Сутейськ (Укр. іст. ж., 6, 1960, 60).
Словник української мови (СУМ-11)