посесор
ПОСЕ́СОР, а, ч., заст.
1. Власник посесійного підприємства.
Бурлаки дійшли до сахарні і почали розпитувать, хто приймає людей на роботу. Робітники показали їм на один дім, де жив посесор тих заводів (Н.-Лев., II, 1956, 207).
2. Орендар державного маєтку.
Тут [на Правобережжі України] величезна маса державних маєтків була здана орендарям-посесорам (Іст. УРСР, І, 1953, 388);
// Взагалі той, хто орендує землю, маєток і т. ін.; орендар.
Поробились [багатії] .. управителями, посесорами невеличких маєтків (Мирний, II, 1954, 89);
Маєток був панський. Але пана ніхто і в вічі не бачив. Користь із його брав посесор (Еллан, II, 1958, 31);
Відмовляючи собі в усьому, працюючи як віл, посесор акуратно посилав панові гроші за оренду (Минуле укр. театру, 1953, 39);
— Якщо в пана погано, то в посесора ще гірше (Тулуб, Людолови, І, 1957, 74).
Словник української мови (СУМ-11)