посесор
ПОСЕ́СОР, а, ч., заст.
1. Власник посесійного підприємства.
Бурлаки дійшли до сахарні і почали розпитувать, хто приймає людей на роботу. Робітники показали їм на один дім, де жив посесор тих заводів (І. Нечуй-Левицький).
2. Орендар державного маєтку.
Тут [на Правобережжі України] величезна маса державних маєтків була здана орендарям-посесорам (з наук. літ.);
// Взагалі той, хто орендує землю, маєток і т. ін.; орендар.
Поробились [багатії] .. управителями, посесорами невеличких маєтків (Панас Мирний);
Маєток був панський. Але пана ніхто і в вічі не бачив. Користь із його брав посесор (В. Еллан-Блакитний);
Відмовляючи собі в усьому, працюючи як віл, посесор акуратно посилав панові гроші за оренду (з мемуарної літ.);
– Якщо в пана погано, то в посесора ще гірше (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)