посиліти
ПОСИ́ЛІТИ, лію, лієш, док., перех., розм. Подужати, осилити що-небудь.
Я такого змалку наслухавшись, усе сповняла, скільки моці, що посилію (Барв., Опов.., 1902, 428);
— Я раніше гадав, що він [кінь] не посиліє тягти воза, а тепер переконався — він ледар (Збан., Малин. дзвін, 1958, 191);
// Подолати, перебороти (якесь почуття).
Не посиліла-таки [Галочка] горя свого! (Кв.-Осн., II, 1956, 358).
Словник української мови (СУМ-11)