постарітися

ПОСТА́РІ́ТИСЯ, а́рі́юся, а́рі́єшся, док., розм. Те саме, що поста́рі́ти 1.

— Коло старих і сам постарієшся, а коло молодих і сам помолодшаєш (Н.-Лев., II, 1956, 134);

— Голубонько моя, сестричко, скажи мені, яке тобі горе, що тобі сталося, що ти зблідла та постарілася так? — допитувала Мелашка (Л. Янов., І, 1959, 267);

Важко було Лисичці хліба добувати. Постарілася вже, послабла, а їсти хочеться (Фр., IV, 1950, 79);

Минуло багато років. Постарілись і Іван Іванович, і його брат, і його дружина (Рильський, Веч. розмови, 1964, 26).

Значення в інших словниках

1. постарітися — поста́рі́тися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. постарітися — -аріюся, -арієшся, док., розм. Те саме, що постаріти 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постарітися — ПОСТА́РІ́ТИСЯ, а́рі́юся, а́рі́єшся, док., розм. Те саме, що поста́рі́ти 1. – Коло старих і сам постарієшся, а коло молодих і сам помолодшаєш (І.  Словник української мови у 20 томах
4. постарітися — ПОСТА́РІ́ТИ (стати старим, старшим), ПОСТАРІ́ШАТИ, ЗІСТА́РІТИ (ЗСТА́РІТИ), ПОСТА́РИТИСЯ, ЗІСТА́РІТИСЯ (ЗОСТА́РІТИСЯ) (ЗСТА́РІТИСЯ) розм., ЗІСТА́РИТИСЯ (ЗОСТА́РИТИСЯ) (ЗСТА́РИТИСЯ) розм., ПОСТА́РІ́ТИСЯ розм., ПРИСТА́РІТИ розм., ПРИСТА́РІТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови