поститися
ПО́СТИ́ТИСЯ, пощу́ся, по́стишся, недок. Те саме, що по́сти́ти.
Умильно богу все молились [святі понури], На тиждень дні по три постились (Котл., І, 1952, 128);
Вже скільки раз я сповідалась і причащалась, і постилась, і молилась, нічого не помагає: все-таки виходить грішне зверху, а святе насподі (Н.-Лев., III, 1956, 252);
— Йому б [батькові-вдівцеві] поститись та про царство небесне думати, а він виждав якихось з півроку, підстриг чуба та бороду, відмолодився трохи та й за сватання (Збан., Єдина, 1959, 129).
Словник української мови (СУМ-11)