постолики
ПОСТО́ЛИКИ, ків, мн. (одн. посто́лик, а, ч.), заст. Зменш.-пестл. до постоли́.
Знов позбирала все, що мені треба, і дві пари постоликів розгорила, та й однесла до сусід (Барв., Опов.., 1902, 239);
Сама ж Килина сиділа на дубовій лаві і пряла.. Її нога в постолику із старого чобота хиталася ритмічно (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 348).
Словник української мови (СУМ-11)