постригатися

ПОСТРИГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОСТРИ́ГТИСЯ, ижу́ся, иже́шся, док.

1. перев. док. Підрізати або зовсім зрізати собі волосся; дати постригти себе.

— Ти чого патлатий? Постригтись треба… (Шер., Дорога.., 1957, 123);

В районний центр із Слободи Прийшли постригтись два діди (Воскр., З перцем!, 1957, 289).

2. перев. у сполуч. із сл. у ченці, у черниці і т. ін., церк. Приймаючи постриг, ставати ченцем (черницею).

— Чи не в ченці, часом, гадаєш постригатися? — жартують було [робітники] (Коцюб., І, 1955, 297);

За вечірнім чаєм Ватя сказала батькові й матері, що хоче їхати в Лебединський монастир і постригтись в черниці (Н.-Лев., IV, 1956, 183);

На довершення всього, як грім серед ясного неба, виявилось, що Неля задумала постригтися в монашки (Вільде, Сестри.., 1958, 368).

3. у кого, перен. Ставати ким-небудь, добровільно приймаючи на себе чиїсь обов’язки.

— Погуляю який там рік або два, поки вишукаю багатшу попівну та кращу парафію; а там — пострижуся… Нам один шлях! (Мирний, І, 1954, 340);

Пострижемося ж у лакеї Та ревносно в новій лівреї Заходимось царів любить (Шевч., II, 1963, 96).

◊ Постри́гтися у ду́рні — те саме, що Поши́тися у ду́рні ( див. ду́рень).

Словник української мови (СУМ-11)