посуворішати

ПОСУВО́РІШАТИ, аю, аєш. Док. до суво́рішати.

Пригнічений тяжкими злиднями, він посуворішав, через найменшу дрібницю спалахував, як вогонь (Юхвід, Оля, 1959, 86);

Антип враз посуворішав і так глянув на них [дітей], що всіх шістьох наче звіяло з долівки — так проворно випурхнули на лежанку, а з неї — на піч (Логв., Літа.., 1960, 9);

// Набрати суворішого виразу (про очі, обличчя).

Насторожились бійці біля гармат у вишняку: раніше стрілянини цієї не чути було. Посуворішали обличчя (Головко, І, 1957, 287).

Значення в інших словниках

1. посуворішати — посуво́рішати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посуворішати — -аю, -аєш. Док. до суворішати. || Набрати суворішого виразу (про очі, обличчя).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посуворішати — ПОСУВО́РІШАТИ, аю, аєш. Док. до суво́рішати. Пригнічений тяжкими злиднями, він посуворішав, через найменшу дрібницю спалахував, як вогонь (Л.  Словник української мови у 20 томах