потайник

ПОТАЙНИ́К, а́, ч.

1. Підземний хід.

— Огню, діти! дьогтю, клоччя! Давайте гармати; В потайники пустіть огонь! (Шевч., І, 1963, 125);

— Але як же ти прийшла? — Потайником (Довж., І, 1958, 243);

Потайник обладнали за всіма правилами: ходитимеш по ньому, возом проїдеш — не завалиться (Логв., Давні рани, 1961, 94).

2. Місце таємного зберігання чогось або перебування кого-небудь; схованка, криївка.

Марія з зітханням зачиняє задвижку чужої хатинки, дерев’яний ключ кладе в немудрий потайник біля призьби (Стельмах, І, 1962, 221);

Сеспель пішов до казарми.. Його зігрівала думка про наступну трапезу — хліб в руках, вода в металевому бачку, дрібка солі на такий випадок зберігалася в глибокому потайнику (Збан., Сеспель, 1961, 266);

*Образно. Чули те і тюремщики — і якісь лихі почуття закрадалися у потайники їх серця (Мирний, І, 1954, 343);

Созінов відчув хвилювання Дмитра, зрозумів, що той у найглибших потайниках своєї душі зберігає образ Марти (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 854).

Значення в інших словниках

1. потайник — потайни́к іменник чоловічого роду підземний хід; схованка  Орфографічний словник української мови
2. потайник — -а, ч. 1》 Підземний хід. 2》 Місце таємного зберігання чогось або перебування кого-небудь; схованка, криївка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потайник — ПОТАЙНИ́К, а́, ч. 1. Підземний хід. – Огню, діти! дьогтю, клоччя! Давайте гармати; В потайники пустіть огонь! (Т. Шевченко); – Але як же ти прийшла? – Потайником (О.  Словник української мови у 20 томах
4. потайник — СХО́ВАНКА (місце таємного зберігання чогось або перебування кого-небудь), СХОВ, СХО́ВИЩЕ, СХО́ВОК, ПОТАЙНИ́К, ТАЙНИ́К, ХО́ВАНКА розм., КРИЇ́ВКА розм., СПУД заст., ПЕРЕХО́ВОК діал., СКРИ́ТКА діал., НИ́ШПОРКА діал., ПІ́ДРІ (ПІ́ДРЯ) діал.  Словник синонімів української мови
5. потайник — Потайник, -ка м. Подземный ходъ. В потайники пустіть огонь. Шевч. 189.  Словник української мови Грінченка