потайник
ПОТАЙНИ́К, а́, ч.
1. Підземний хід.
— Огню, діти! дьогтю, клоччя! Давайте гармати; В потайники пустіть огонь! (Шевч., І, 1963, 125);
— Але як же ти прийшла? — Потайником (Довж., І, 1958, 243);
Потайник обладнали за всіма правилами: ходитимеш по ньому, возом проїдеш — не завалиться (Логв., Давні рани, 1961, 94).
2. Місце таємного зберігання чогось або перебування кого-небудь; схованка, криївка.
Марія з зітханням зачиняє задвижку чужої хатинки, дерев’яний ключ кладе в немудрий потайник біля призьби (Стельмах, І, 1962, 221);
Сеспель пішов до казарми.. Його зігрівала думка про наступну трапезу — хліб в руках, вода в металевому бачку, дрібка солі на такий випадок зберігалася в глибокому потайнику (Збан., Сеспель, 1961, 266);
*Образно. Чули те і тюремщики — і якісь лихі почуття закрадалися у потайники їх серця (Мирний, І, 1954, 343);
Созінов відчув хвилювання Дмитра, зрозумів, що той у найглибших потайниках своєї душі зберігає образ Марти (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 854).
Значення в інших словниках
- потайник — потайни́к іменник чоловічого роду підземний хід; схованка Орфографічний словник української мови
- потайник — -а, ч. 1》 Підземний хід. 2》 Місце таємного зберігання чогось або перебування кого-небудь; схованка, криївка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потайник — ПОТАЙНИ́К, а́, ч. 1. Підземний хід. – Огню, діти! дьогтю, клоччя! Давайте гармати; В потайники пустіть огонь! (Т. Шевченко); – Але як же ти прийшла? – Потайником (О. Словник української мови у 20 томах
- потайник — СХО́ВАНКА (місце таємного зберігання чогось або перебування кого-небудь), СХОВ, СХО́ВИЩЕ, СХО́ВОК, ПОТАЙНИ́К, ТАЙНИ́К, ХО́ВАНКА розм., КРИЇ́ВКА розм., СПУД заст., ПЕРЕХО́ВОК діал., СКРИ́ТКА діал., НИ́ШПОРКА діал., ПІ́ДРІ (ПІ́ДРЯ) діал. Словник синонімів української мови
- потайник — Потайник, -ка м. Подземный ходъ. В потайники пустіть огонь. Шевч. 189. Словник української мови Грінченка