потайник
СХО́ВАНКА (місце таємного зберігання чогось або перебування кого-небудь), СХОВ, СХО́ВИЩЕ, СХО́ВОК, ПОТАЙНИ́К, ТАЙНИ́К, ХО́ВАНКА розм., КРИЇ́ВКА розм., СПУД заст., ПЕРЕХО́ВОК діал., СКРИ́ТКА діал., НИ́ШПОРКА діал., ПІ́ДРІ (ПІ́ДРЯ) діал. Упевнившись, що нікого нема, Василько швиденько висковзнув із своєї схованки (А. Турчинська); Макар узяв лома й заступа, пішов за хутір до найближчого схову (П. Кочура); Тепер це був не табір, а цілий замок, де можна було витримати облогу, а головне, влаштувати сховище на бойовий припас (З. Тулуб); Може, Анничка має десь свій сховок і з нього стежить за нею (княгинею)? (В. Гжицький); Потайник обладнали за всіма правилами (В. Логвиненко); (Долорес:) Дон Жуане, тут є тайник під церквою, сховайтесь (Леся Українка); Вислідив я ту криївку, Де мій батько скарб ховав (І. Франко); — Утечу тепер.. Але куди йти, не знаю, де переховок мати, не знаю (Г. Хоткевич); (Жандарм:) Перешукайте все обійстя, шопу, комору, стодолу, всякі скритки (І. Франко); (Мамай:) Та візьму людей, піду по нишпорках (Ю. Яновський). — Пор. 1. укриття́.
Значення в інших словниках
- потайник — потайни́к іменник чоловічого роду підземний хід; схованка Орфографічний словник української мови
- потайник — -а, ч. 1》 Підземний хід. 2》 Місце таємного зберігання чогось або перебування кого-небудь; схованка, криївка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потайник — ПОТАЙНИ́К, а́, ч. 1. Підземний хід. – Огню, діти! дьогтю, клоччя! Давайте гармати; В потайники пустіть огонь! (Т. Шевченко); – Але як же ти прийшла? – Потайником (О. Словник української мови у 20 томах
- потайник — ПОТАЙНИ́К, а́, ч. 1. Підземний хід. — Огню, діти! дьогтю, клоччя! Давайте гармати; В потайники пустіть огонь! (Шевч., І, 1963, 125); — Але як же ти прийшла? — Потайником (Довж. Словник української мови в 11 томах
- потайник — Потайник, -ка м. Подземный ходъ. В потайники пустіть огонь. Шевч. 189. Словник української мови Грінченка