потоншати

ПОТО́НШАТИ, аю, аєш. Док. до то́ншати.

То людина схудне, а дерево не потоншає (Сл. Гр.);

— Заходь, почуєш, як твою землю там ділять. — Не слухай, бо сало потонша з досади (Коцюб., II, 1955, 69);

[Коваль:] Що, буланий, чи чуєш ти далеку дорогу? Ач, як викохався, мов обточений! (Надіва на його вузду). Постривай, потоншаєш! (Кроп., V, 1959, 21).

Значення в інших словниках

1. потоншати — пото́ншати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потоншати — -аю, -аєш. Док. до тоншати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потоншати — ПОТО́НШАТИ, аю, аєш. Док. до то́ншати. То людина схудне, а дерево не потоншає (Сл. Б. Грінченка); – Заходь, почуєш, як твою землю там ділять. – Не слухай, бо сало потонша з досади (М. Коцюбинський); [Коваль:] Що, буланий, чи чуєш ти далеку дорогу?...  Словник української мови у 20 томах
4. потоншати — Пото́ншати, -шаю, -шаєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. потоншати — Пото́ншати, -шаю, -єш гл. Сдѣлаться тоньше. То людина схудне, а дерево не потоншає. Кіевск. у.  Словник української мови Грінченка