поточина

ПОТО́ЧИНА, и, ж., діал.

1. Струмок.

З сих гір спливають поточини, що ділять поле на менші частки (Сл. Гр.);

Поточина дзюрчить, листочки падають на дорогу (Томч., Готель.., 1960, 26).

2. Видолинок.

Дехто.. починав уже заглядати до Борислава, нипати по мочарах та поточинах, розвідувати у селян, чи.. не надибали більше тої «кип’ячки» (Фр., VIII, 1952, 349);

Пас він козу дома, пас межами та поточинами (Черемш., Тв., 1960, 71).

Значення в інших словниках

1. поточина — Невеликий потік, русло потічка [V]  Словник з творів Івана Франка
2. поточина — -и, ж., діал. 1》 Струмок. 2》 Видолинок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поточина — ПОТО́ЧИНА, и, ж., діал. 1. Струмок. З сих гір спливають поточини, що ділять поле на менші частки (Сл. Б. Грінченка); Поточина дзюрчить, листочки падають на дорогу (М. Томчаній). 2. Видолинок. Дехто ..  Словник української мови у 20 томах
4. поточина — Пото́чина, -ни ж. 1) Небольшой ручей. Невелика поточина луги помулила. Гол. II. 427. З сих гір спливають поточини, що ділять поле на менші частки. МУЕ. III. 47. 2) Русло потока.  Словник української мови Грінченка