поточина
ПОТО́ЧИНА, и, ж., діал.
1. Струмок.
З сих гір спливають поточини, що ділять поле на менші частки (Сл. Б. Грінченка);
Поточина дзюрчить, листочки падають на дорогу (М. Томчаній).
2. Видолинок.
Дехто .. починав уже заглядати до Борислава, нипати по мочарах та поточинах, розвідувати у селян, чи .. не надибали більше тої “кип'ячки” (І. Франко);
Пас він козу дома, пас межами та поточинами (Марко Черемшина).
Словник української мови (СУМ-20)