потрудити

ПОТРУДИ́ТИ, труджу́, тру́диш, док., перех., у сполуч. із сл. руки, очі і т. ін., розм. Натомити роботою (за якийсь час).

Треба заробляти на хліб, бо як не потрудиш своєї голови та рук, то дітям нічого їсти буде (Коцюб., III, 1956, 311);

— Це така сукня, біля якої варто було б попрацювати. Я вже і ранніми ранками, й пізніми нічками надолужала й очі добре потрудила (Л. Янов., І, 1959, 118);

// Зробити що-небудь, виявивши увагу до когось.

— Спасибі, що потрудили свої ніжки, самі прийшли до нас (Стельмах, І, 1962, 571).

Значення в інших словниках

1. потрудити — потруди́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. потрудити — -труджу, -трудиш, док., перех., у сполуч. зі сл. руки, очі і т. ін., розм. Натомити роботою (за якийсь час). || Зробити що-небудь, виявивши увагу до когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потрудити — ПОТРУДИ́ТИ, труджу́, тру́диш, док., що, у сполуч. зі сл. руки, очі і т. ін., розм. Натомити роботою (за якийсь час). Треба заробляти на хліб, бо як не потрудиш своєї голови та рук, то дітям нічого їсти буде (М.  Словник української мови у 20 томах
4. потрудити — Потруди́ти, -джу́, -диш гл. Затруднить, побезпокоить. Попа до себе потрудили. Алв. 104.  Словник української мови Грінченка