потуречення

ПОТУРЕ́ЧЕННЯ, ПОТУ́РЧЕННЯ, я, с., заст. Дія за знач. потуре́чувати, поту́рчувати, потуре́чити, поту́рчити.

— Віра православна далі не може терпіти, щоб її на католицтво обертали. Люди захищатимуться і від того католичення, як і від потуречення (Ле, Хмельницький, І, 1957, 65);

Ще за часів Візантії грецьке духовенство по-варварському запроваджувало [в Болгарії] еллінізацію.. А потім — віки потурчення, коли стамбульський завойовник з дикою упертістю тягнув на аркані болгарський народ в ярмо ісламу (Вітч., 1, 1964, 174).

Значення в інших словниках

1. потуречення — потуре́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. потуречення — -я, с. Дія за знач. потуречити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потуречення — ПОТУРЕ́ЧЕННЯ, ПОТУ́РЧЕННЯ, я, с., заст. Дія за знач. потуре́чувати, поту́рчувати, потуре́чити, поту́рчити. – Віра православна далі не може терпіти, щоб її на католицтво обертали.  Словник української мови у 20 томах