почоломкати
ПОЧОЛО́МКАТИ, аю, аєш, перех., розм. Док. до чоло́мкати.
У хаті діда почоломкав [Тимофій] І побажав йому ста літ (Мал., Битва, 1943, 198);
*Образно. Де він тепер?.. Чи його почоломкала куля ворожа, чи він зрадив її, безталанну, й забув свої присягання? (Стар., Облога.., 1961, 7).
Словник української мови (СУМ-11)