почорнити
ПОЧОРНИ́ТИ, ню́, ни́ш, перех. Док. до чорни́ти.
В кварті зробилася густа чорна юшка, що мастила хлопцям лиця й почорнила їм язики (Март., Тв., 1954, 151);
Жар.. притьмарив хлопцеві очі, стягнув і почорнив щоки (Стельмах, II, 1962, 395);
Кажуть, брехня до людини не пристане, але почорнить, як та сажа (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 162).
Словник української мови (СУМ-11)