пошелестіти
ПОШЕЛЕСТІ́ТИ, ещу́, ести́ш, док.
1. Шелестіти якийсь час.
Комісар порився в столі, пошелестів якимись паперами (Гончар, II, 1959, 134).
2. розм. Почавши рухатися, створити шелест.
Нарешті Денис поповзом пошелестів у темряві і довго не повертався (Тют., Вир, 1964, 45).
3. безос., перен. Почутися (про тиху одночасну мову багатьох людей).
Між скадовчанами тим часом уже пошелестіло: — Мадяр! — Червоний мадяр з килигеївцями прибув! (Гончар, II, 1959, 68).
Словник української мови (СУМ-11)