пошерхлий
ПОШЕ́РХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поше́рхнути.
— Вам треба сильної руки, пошерхлої руки моряка (Ю. Янов., II, 1958, 56);
Мурувате обличчя Григорія з пошерхлим носом раптом просвітліло від блиску його білих зубів (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 209);
Обхопив [Андрій] шофера руками, тричі поцілував його в пошерхлі від морозу і вітру губи (Минко, Вибр., 1952, 42);
Шумлять пошерхлі комиші (Мал., Звенигора, 1959, 330).
Словник української мови (СУМ-11)