пошерхнути

ПОШЕ́РХНУТИ, не. Док. до ше́рхнути.

Од ліктя було тіло біле, як папір, а пальці зчорніли, поморщились, пошерхли (Н.-Лев., І, 1956, 148);

За цей час Сергій разюче змарнів, шкіра на обличчі пошерхла й лущилася, очі глибоко запали (Гур., Друзі.., 1959, 124);

Аркадію пошерхло в роті, він не міг вимовити й слова (Коп., Десятикласники, 1938, 259);

Нащо вже кукурудза тривка до безводдя і тая рідка та дрібненька вродила, ще й дозріти не встигла, а вже листя на ній пошерхло, як жерсть іржава зробилося (Мур., Бук. повість, 1959, 297).

Значення в інших словниках

1. пошерхнути — поше́рхнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пошерхнути — -не. Док. до шерхнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пошерхнути — ПОШЕ́РХНУТИ, не. Док. до ше́рхнути². Од ліктя було тіло біле, як папір, а пальці зчорніли, поморщились, пошерхли (І. Нечуй-Левицький); За цей час Сергій разюче змарнів, шкіра на обличчі пошерхла й лущилася, очі глибоко запали (О.  Словник української мови у 20 томах
4. пошерхнути — ПЕРЕСИХА́ТИ (про губи, язик, горло тощо — утрачати нормальну вологість), ЗАШЕРХА́ТИ, ШЕ́РХНУТИ, СМА́ГНУТИ, ЗАСМАГА́ТИ, ПРИСМАГА́ТИ, ЗАПІКА́ТИСЯ (про губи — укриватися плівкою). — Док.  Словник синонімів української мови
5. пошерхнути — Поше́рхнути, -ну, -неш гл. О кожѣ человѣка: сдѣлаться шероховатой.  Словник української мови Грінченка