пошерхнути
ПОШЕ́РХНУТИ, не.
Док. до ше́рхнути².
Од ліктя було тіло біле, як папір, а пальці зчорніли, поморщились, пошерхли (І. Нечуй-Левицький);
За цей час Сергій разюче змарнів, шкіра на обличчі пошерхла й лущилася, очі глибоко запали (О. Гуреїв);
Аркадію пошерхло в роті, він не міг вимовити й слова (О. Копиленко);
Нащо вже кукурудза тривка до безводдя і тая рідка та дрібненька вродила, ще й дозріти не встигла, а вже листя на ній пошерхло, як жерсть іржава зробилося (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)