поштурховисько
ПОШТУРХО́ВИСЬКО, а, с., розм. Те саме, що попи́хач.
[Мати (до Лукаша):] Та невже ж ти не скажеш їй стулити губу? Що ж то, чи я їй поштурховисько якесь? (Л. Укр., III, 1952, 261);
— Всю Європу засмоктав той Гітлер. Поштурховиськами зробив тих людей (Збан., Між.. людьми, 1955, 24).
Словник української мови (СУМ-11)