по-дорослому
ПО-ДОРО́СЛОМУ, присл. Як дорослий, подібно до дорослого.
— Краще б їх [чорних бур] нікому не бачити, — зітхнув Валерик по-дорослому (Гончар, Таврія, 1952, 77);
// Як подобає, належить дорослій людині.
Ніяк не може по-дорослому триматися він. Так і проривається юнацька запальність (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 142);
// Як у дорослого.
Сашкове життя за останніх років склалося вже по-дорослому (Смолич, V, 1959, 30).
Словник української мови (СУМ-11)